Чорнії брови карії очі автор
В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Думитрашко.
Константин Данилович Думитрашко (укр. Костянтин Данилович Думитрашко; 1814, Золотоноша — 25 апреля 1886) — украинский педагог, проповедник, писатель, поэт, переводчик и фольклорист. Автор первоначальных слов городского украинского романса «Чёрные брови, карие очи».
Биография[править | править код]
Родился в семье золотоношского протоиерея. Окончил Полтавскую духовную семинарию и Киевскую духовную академию (1839). Магистр богословия. По окончании академии, в течение 25 лет был профессором Киевской духовной семинарии. В 1870 году был избран секретарём совета Киевской духовной академии, с 1872 — там же библиотекарем.
Умер Константин Думитрашко в 1886 году. Похоронен на Киевском историческом Щекавицком кладбище.
Творчество[править | править код]
Начало литературной деятельности К. Думитрашко приходится на 1830-е годы. Он автор бурлескно-юмористической поэмы, переработанной с древнегреческого языка «Батрахомиомахия» («Жабомышодракивка с греческого языка
на казацкий выворот на швидку нитку перештопана», Спб. 1859 г.[1]), ряда легенд, баллад, переводил с немецкого языка (одним из первых взялся за перевод трагедии «Фауст» Гёте).
В его стихотворениях применены все размеры тонического стихосложения: ямб, хорей и др.
Его стихотворение «К карим глазам», написанная в 1854 году получила широкую популярность и стала украинской народной песней.
К. Думитрашко был известен также как автор статей в духовных периодических изданиях, по фольклору, на историко-литературные и морально-этические темы («Святочные колядки и стихи», «Иван-Купала» и другие). Его записи народных песен и дум опубликовал М. А. Максимович в «Сборнике украинских песен» (1849) . Ему принадлежат работы по истории украинской литературы. В журнале «Маяк» 1843 г. он поместил три стихотворения (под псевдонимом К. Д. Копытько)
Занимался также музыкой и живописью.
Избранная библиография[править | править код]
- Поучение св. Дмитрия Ростовского, как пособие для нынешних проповедников. (Руководство для сельских пастырей), 1860, ч. III, № 41.
- Замечания о церковной проповеди для простого народа 1861. там же, т. II. ч. 20;
- Отношение обучения детей грамоте к пастырскому учительству 1861 т. IV, № 35;
- Особенности церковного произношения — 1862 т. II, № 23;
- Несколько слов о малороссийских сочинениях духовного содержания, 1863. т. III, № 35,
- Историческое сведение о жизни и трудах митрополита киевского Евгения Болховитинова, 1867, № 51.
- Об импровизации в церковной проповеди, 1869, № 11 и 41;
- О книге митрополита киевского Арсения: «Изъяснение божественной литургии», 1874. т. II, № 22 и др.
Текст песни «Чёрные брови, карие очи»[править | править код]
Чёрные брови, карие очи – И нет здесь вас рядом – в глазах вы всё время, Чёрные брови, ленточки шелка, Чёрные брови, карие очи – |
Оригинальный текст (укр.)
Чорнії брови, карії очі, Вас і немає, а ви мов тута, Чорнії брови – стрічки шовкові, Чорнії брови, карії очі! |
Примечания[править | править код]
- ↑ Поэма «Жабомышодракивка» имела целью изобразить взаимные политические отношения между малороссами (украинцами), поляками и русскими. (Жабы — сечевые казаки, мыши — ляхи (поляки)).
Литература[править | править код]
- Чамата. Н. Об особенностях раннего украинского гекзаметра // Слово и время: Научно-теоретический журнал. — 2010. — № 6. — С. 105—116.
Ссылки[править | править код]
- histpol.pl.ua
- Песня «Черные брови, карие очи» на сайте youtube.com.
Источник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«До карих очей» — поезія(вірш), написана у 1854 році, автор якої — Думитрашко Костянтин Данилович (1814 — 1886) — письменник, знаний, відомий поет середини ХІХ ст., кваліфікований перекладач, фольклорист, педагог, один з кращих знавців української мови і літератури. І це все за тих часів, коли українське слово було під різними заборонами. Він належав до тих небагатьох митців, яким не була байдужою доля українського народу, його мови, культури й літератури. Слід зазначити, що Думитрашко мав хист до музики та живопису. У його літературній спадщині є поеми, балади, ліричні та гумористичні вірші. Він був одним з перших досвідчених перекладачів із західно-європейських мов (переклади уривків з «Фауста» Йоганна Гете) та з античних мов (переробки й наслідування Горація та Овідія). Думитрашко є автором переробки старогрецької пародійної поеми «Жабомишодраківка» («Батрахоміомахія»), до якої вніс багато українського історико-побутового колориту. Костянтин Данилович також є автором багатьох розвідок з фольклору і статей на морально-етичну та історичну тематику. Його записи народних пісень і дум опублікував Михайло Максимович у своєму збірнику українських пісень (1849). Думитрашко заслуговує на увагу з огляду на високий мистецький рівень його творчого доробку, що репрезентує собою період переходу української літератури від бурлеску до романтизму.
Поезія «До карих очей», з роками зазнавши певних змін, стала популярним українським романсом «Чорнії брови, карії очі’»’. Відомий дослідник-літературознавець Григорій Нудьга у 1957 році натрапив у Центральній науковій бібліотеці ім. В. І. Вернадського АН України в Києві, на рукопис (автограф) «До карих очей» з оригінальним текстом Думитрашка К.Д., у рукописному збірнику “Копитькові вірші і пісні”. (О.Д. Копитько — творчій псевдонім Костянтина Даниловича Думитрашка). Григорій Нудьга зазначав : «Як морська вода шліфує камінчики, так народ вніс загалом незначні зміни до авторського тексту. Найвагоміша з них – відкинуто останню строфу, яка була справді найменш досконалою».
Текст оригіналу[ред. | ред. код]
Текст оригіналу, відтворений видатним українським літературознавцем, істориком української літератури, критиком і культурологом, укладачем антології «Пісні та романси українських поетів» – Григорієм Нудьгою. Відтворено за фотокопією з оригінального автографа, зі збереженням правопису автора:
(наведений нижче текст не є ані посиланням, ані зображенням, ані мультимедійним файлом).
До карих очей
Чорній брови, карій очи!
Темни як нічка, ясни як день.
Карій очи – чары дівочи!
Де ви навчылысь зводыт людей?
—
Чорній брови, карій очи!
Страшно дывыцьця на вас підчас,
не будеш спаты иноди ночи,
Все будеш думать очи про вас.
—
Вас и немає, а вы мов тута,
Світите в душу, як дви зори,
и в вас улыта яка отрута,
Чи може й сами вы знахори?
—
Чорній брови – стрічки шовкови!
Все б тільки вами я любовавсь,
Кари очыци – очи тернови! В
се б я дывывся тільки на вас.
—
Карій очи! вы поробили,
Наворожили вы щось мени.
Так од пристріти, оченьки мыли,
Тільки й поможете вы одни.
—
1854 года в генваре
Джерела[ред. | ред. код]
Сторінка Львівського ставропігійного братства св. ап. Андрія Первозваного.
Посилання[ред. | ред. код]
- Григорій Нудьга про пісно «Чорнії брови, карії очі».
Источник